Під час підготовки до саміту «Східне партнерство» ЄС особливу увагу Євросоюз приділяє Грузії. Адже якщо порівнювати з іншими країнами пострадянського простору, то у неї спостерігається найбільше негараздів через неоімперську політику Росії. Щоправда, це компенсується найкращими показниками в процесах її європейської інтеграції.
 |
|
Керівництво Російської Федерації встановило свій контроль, щонайменше, над третьою частиною грузинських територій http://ru.wikipedia.org/ |
Щодо найновітніших двосторонніх російсько-грузинських відносин, то саме спровокувавши конфлікти у 1992 та 2008 роках в Абхазії та Південній Осетії, керівництво Російської Федерації встановило свій контроль над щонайменше третиною грузинських територій. І тепер, намагаючись там закріпитися, воно всебічно підтримує самопроголошені республіки, надає політичну, фінансово-економічну та військову підтримку сепаратистським режимам Абхазії та Південної Осетії (включно з визнанням їх «незалежності»), свідомо перешкоджаючи врегулюванню грузинсько-абхазького та грузинсько-осетинського конфліктів, зокрема, не надаючи можливості міжнародним організаціям (ООН, ОБСЄ та ЄС) вивчати та аналізувати стан справ в кризових регіонах, блокуючи грузинські ініціативи в рамках Женевських консультацій з питань безпеки на Південному Кавказі.
 |
|
РФ розмістила ЗРК С-300 в Цхінвальському регіоні - глава МЗС Грузії http://newsgeorgia.ru/ |
Всупереч мирним домовленостям «Мєдведєв-Саркозі» від 2008 року, Росія не лише відмовляється вивести свої війська з території Абхазії та Південної Осетії, а навпаки нарощує там свою військову присутність. Сьогодні на російських військових базах, розташованих у самопроголошених республіках на території Грузії, знаходиться бронетанкова техніка та артилерійські системи різного призначення, бойові вертольоти та ударні літаки, сучасні комплекси ППО, в т. ч. С-300. Морський простір в районі Абхазії контролюється сторожовими та ударними ракетними кораблями Чорноморського флоту Російської Федерації.
Росія не приховує, що, посиливши російські позиції в Чорноморському регіоні та на Кавказі, вона досягне своєї стратегічної цілі: перешкодить європейській інтеграції Грузії. Так, виступаючи у листопаді 2011 року в штабі 58-ї армії ЗС РФ у Владикавказі, президент Російської Федерації (на той час Д. Медведєв) відверто пов’язав військову агресію росіян 2008 року проти Грузії з її планами вступити до НАТО.
Та попри такий тиск Росії, попри нещодавню зміну влади в Грузії і суперечності між тамтешніми політичними силами, грузинське керівництво дотримується чіткого курсу європейської та євроатлантичної інтеграції своєї країни. Це підтвердив прем’єр-міністр Грузії Б. Іванішвілі на своїй прес-конференції 3 липня ц. р., окресливши основні напрями зовнішньої та внутрішньої політики свого уряду. За його словами, головними пріоритетами Грузії залишаються подальша реалізація європейських та євроатлантичних прагнень грузинської нації, які були визначені референдумом 2008 року (понад 70 % грузинських громадян висловились за приєднання країни до ЄС і НАТО).
 |
|
У Батумі пройшла міжнародна конференція «Європейський шлях Грузії», перед учасниками якої виступила міністр закордонних справ Грузії Майя Панджікідзе http://www.vestikavkaza.ru/ |
Доречно звернути увагу на те, що, відновлюючи стосунки з Росією, Б. Іванішвілі заперечив можливість повернення Грузії до СНД, як таку, що не відповідає її інтересам.
В такій «тональності» триває підготовка Грузії до саміту «Східного партнерства» ЄС, що має відбутися у листопаді поточного року у Вільнюсі. Так, 11–12 липня ц. р. у грузинському місті Батумі була проведена міжнародна конференція «Європейський шлях Грузії», в якій взяли участь комісар Європейської комісії з питань розширення та політики сусідства Ш. Фюле, а також міністри закордонних справ Болгарії, Словаччини та Естонії. На конференції представники керівництва ЄС визнали значні позитивні досягнення Грузії у підготовці до європейської інтеграції.
 |
| Єврокомісар з розширення відносин та добросусідства Штефан Фюле і глава європейської дипломатії Кетрін Ештон: ЄС-Грузія: завершення переговорів щодо Угоди про асоціацію стала «дуже важливою віхою» у відносинах сторін http://www.enpi-info.eu/ |
22 липня ц. р., за підсумками зустрічі міністра економіки та розвиту Грузії Г. Квірікашвілі з представниками керівництва Європейського Союзу в Брюсселі, було оголошено про завершення підготовки Угоди про створення зони вільної торгівлі між ЄС та Грузією. Цим документом передбачається взаємне відкриття кордонів країн-членів Європейського Союзу та Грузії для товарів і послуг, в т. ч. скасування митних і тарифних бар’єрів. За оцінками експертів, у такий спосіб збільшиться грузинський експорт до ЄС щонайменше на 10 %, а імпорт з країн Європейського Союзу до Грузії — більш ніж на 7 %. За рахунок цього ВВП Грузії зросте на 4 %.
Грузія постійно координує свої дії та обмінюється досвідом європейської інтеграції з іншими країнами. Зокрема, 11–12 липня ц.р. президент Грузії М. Саакашвілі взяв участь у конференції глав держав та урядів країн-учасниць програми «Східного партнерства» в Кишиневі у форматі Європейської народної партії. Обговорювались напрями взаємодії сторін в підготовці саміту ЄС у Вільнюсі, аналізувалась ефективність сприяння Європейського Союзу у питаннях зміцнення державності країни, її демократичного вибору, посилення охорони їх кордонів, а також інші аспекти дво- та багатосторонньої співпраці у політичній, економічній, безпековій та гуманітарній сферах. При цьому президент Грузії М.Саакашвілі акцентував увагу на негативній ролі Росії, яка провокує регіональні конфлікти на пострадянському просторі.
 |
| НАТО і Грузія обговорили майбутню співпрацю в Афганістані http://www.trend.az/ |
Крім того, не припиняється співробітництво Грузії з НАТО. 15 липня ц. р. міністр оборони Грузії І. Аласанія оприлюднив основні аспекти державної політики в галузі оборони, якими, зокрема, передбачається включення грузинських військових підрозділів до складу Сил швидкого реагування Північноатлантичного союзу (до 2015 року), а також залучення грузинських збройних сил до операцій НАТО за кордоном.
Наприклад, грузинська сторона висловлює готовність взяти участь у новій операції НАТО в Афганістані «Рішуча підтримка» та виділити для цього батальйонну тактичну групу — до 700 військовослужбовців, а також медичний персонал та офіцерів-інструкторів з артилерійської, льотної та інженерної підготовки. Розглядається також питання про навчання афганських військовослужбовців у військових навчальних закладах Грузії.
Наведені вище досягнення Грузії у справі її європейської та євроатлантичної інтеграції стали можливими завдяки послідовній та ефективній політиці грузинського керівництва, що чітко дотримується обраного курсу державного розвитку. І тут дуже важливо, що Грузія домоглася фактичної незалежності від Росії в енергетичних та торгівельно-економічних питаннях. Зокрема, після розірвання російсько-грузинських зв’язків у 2008 році Грузії вдалося забезпечити свої енергетичні потреби за рахунок постачання азербайджанської нафти і газу. Зовнішня торгівля Тбілісі також зорієнтована на інші країни, в т.ч. Азербайджан, Туреччину, ЄС та США.
Велику позитивну роль у зближенні Грузії з західними країнами та міжнародними організаціями відіграє конструктивний діалог між провладним блоком «Грузинська мрія» (підтримує прем’єр-міністра Б. Іванішвілі) та опозиційною партією «Єдиний національний рух» (підтримує президента країни М. Саакашвілі). Зокрема, за підсумками зустрічі Б. Іванішвілі з лідером парламентської меншості Д. Бакрадзе в липні ц.р. досягнуто домовленостей щодо залучення опозиційних сил до створення Державної конституційної комісії, до припинення переслідування владою прихильників М.Саакашвілі. Парламентська опозиція також відновить свою участь у роботі вищого законодавчого органу і консультації з владою проводитиме вже на постійній основі.
 |
| МЗC Грузії стверджує, що російські прикордонники встановили загородження з колючим дротом на кордоні Південної Осетії з Грузією, на деяких ділянках спостерігається перенесення лінії вглиб Грузії РІА Новини http://ria.ru/ |
Намагаючись активно протидіяти таким процесам, керівництво Російської Федерації вдається до нових, більш підступних та витончених методів тиску на Грузію. Зокрема, Росія провокує зростання напруженості довкола грузинсько-абхазького та грузинсько-осетинського конфліктів, в односторонньому порядку посилюючи охорону адміністративних кордонів самопроголошених республік. Наприклад, лінія кордону Південної Осетії була безпідставно перенесена російською стороною вглиб грузинської території, внаслідок чого виникла чергова конфліктна ситуація у грузинсько-російських відносинах. До того ж погіршилися умови життєдіяльності місцевого населення, яке орієнтується на прикордонну торгівлю.
Характерно, що зазначену акцію Росія провела цілеспрямовано навесні цього року і саме в той момент, коли керівництво Грузії активно намагалося налагодити двосторонні стосунки. До речі, відновлення торгівельно-економічної співпраці Москва поставила в пряму залежність від позиції Тбілісі щодо питань європейської та євроатлантичної інтеграції, а також вимагала передати під російський контроль енергетичну інфраструктуру Грузії.
Аби перешкодити розвиткові грузинсько-американських зв’язків, Москва почала нещодавно стверджувати, що Грузія «поширює епідемію африканської чуми свиней на російську територію, продукуючи віруси чуми у бактеріологічній лабораторії ВМС США, яка розташована в Грузії». Не зважаючи на роз’яснення грузинської сторони щодо суто медичного характеру діяльності лабораторії, а також на її згоду допустити у її розташування російських фахівців, Росія не припиняє висловлювати свою «занепокоєність». Зокрема, систематичні заяви з цього приводу робляться главою Росспоживнагляду — головним державним санітарним лікарем РФ Г. Онищенком, який вже, схоже, перебрав на себе роль провідника російської політики тиску на країни колишнього СРСР.
Окремим напрямом впливу Росії на Грузію є опосередковане провокування конфлікту між гілками грузинського керівництва у спосіб активного висвітлення в російських засобах масової інформації наявних суперечностей у владних структурах країни.
Всупереч російському тиску, наприкінці липня ц. р. прем’єр-міністр Грузії Б. Іванішвілі ще раз підтвердив, що Тбілісі за європейський напрямок руху і надалі залишає його основою свого зовнішньополітичного курсу.
